narrow default width wide

Breadcrumbs

14 жовтня 2019 року Божого. Неділя. Покрова Пресвятої Владичиці Богородиці і Приснодіви Марії

 

 

Ап. вiд 70-ох Ананiї (І). Прп. Романа Солодкоспiвця (бл. 556). Прп. Сави Вишерського, Новгородського (1461). Прп. Домнина Солунського (ІV). Прмч. Михаїла, iгумена Зовiйського, i з ним 36 прмчч. (780 – 790).

Святкування на честь хiтона Господнього i стовпа Животворчого (Груз.).

Люблiнської, Псково-Покровської, Касперiвської, Браїловської, Гербовецької i Барської iкон Божої Матерi.

 

 

Радуйся, Радосте наша, покрий нас від всякого зла чесним Твоїм омофором !

 

 

Чудесне явлення Богоматері у місті Константинополі відбулося за Візантійського імператора Льва VI Філософа, у православній Влахернскій церкві Пресвятої Богородиці. У цій церкві зберігалась риза Богородиці, яка була перенесена з Палестини у 474 році.

У 910 році першого числа місяця жовтня о четвертій годині ночі, коли звершувалась всеношна служба у храмі, наповненому людьми, Андрій Юродивий, звівши очі, побачив Пресвяту Діву Богородицю. Святий Андрій побачив, як від царських дверей — так звалися у греків головні вхідні двері церкви — йшла світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Іоана Хрестителя і святого Іоана Богослова та при співі великого хору святих. Божа Мати підходить до престолу, довго молиться і плаче. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку–покров–омофор (з грецької мафоріон), і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Св. Андрій і Єпіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богомати прийшла, щоб рятувати місто. Бачачи це , святий Андрій сказав учневі своєму, блаженному Єпіфанію:

- Чи бачиш брате, Царицю і Владичицю всіх, Яка молиться за весь світ?

Єпіфаній відповів:

- Бачу, святий отче, і жахаюся.

Чутка про явлення Діви Марії розійшлась дуже швидко по Константинополю. Це дивовижне явлення мало велике значення та знамення для народу. Тому що саме у ті часи на них нападали сарацини. Мешканці Константинополя, почувши про це з’явлення, зраділи, що Бог молитвами Заступниці визволить усіх від біди, яку заподіяли їм вороги, що вдерлися в їхню імперію. І справді, невдовзі, після з’явлення Діви Марії ворогів Церкви було переможено.

Україна ще з давнішніх часів молилась про заступництво за нас перед Богом. Наші князі, наше військо, наші козаки й гетьмани радо вибирали Пречисту Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку. Князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві Благовіщення він 1037 р. віддає увесь народ в опіку Божої Матері. І так, з волі нашого монарха Пресвята Богородиця стає офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею нашого українського народу.

Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю.

Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що свою перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо, йдучи в похід проти половців у 1103 р., складали обітниці Богові і Пречистій Діві Марії, і розбили половців. Князь Ігор Святославович, герой епосу "Слово о полку Ігоревім", після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок.

Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та з поклоном складає Їй багаті дари. Наші славні Запорожці мали на Січі церкву в честь Покрови Пресвятої Богородиці. Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки і ревно співали "Під Твою милість прибігаємо".

В часах всенародного лихоліття, Її свята ікона знаходиться в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала нам багато чудесних випадків помочі Божої Матері, передусім у часі нападу ворогів на нашу землю.

Ми, особливо у нинішній час, повинні пам’ятати не тільки про видимих а й про невидимих ворогів християнства, котрі від Адама і до кінця світу будуть спокушати нас, християн. Ми повинні з покаянням звертатися до Пресвятої Владичиці нашої Богородиці.

Святий Давид говорить: “Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього. Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими ” (Пс. 7,13–14). Щоб ми не були смертельно уражені всіма цими стрілами і могли уникнути небезпеки, дано нам знамення – покров Пречистої і Преблагословенної Діви. Покриті як щитом, Її омофором, ми залишаємося непошкодженими від стріл. Тому що наша Цариця має безліч щитів для нашої охорони. Пречиста Владичиця Богородиця знає, що наше життя на землі – війна: воює з нами ворог зі всіма своїми силами; він підняв проти нас свої полчища і оточив нас своїми легіонами, за словами псалмоспівця: “Бо пси оточили, зграя злих обступила мене” (Пс. 21, 17); “Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає” (Пс. 21. 14). Через те Небесна Цариця, бажаючи допомогти нам, підняла на ворога нашого всі сили небесні, закликала пророків та апостолів, зібрала мучеників і дівствеників, поєднала преподобних і праведних і явилася з ними, щоб надати нам допомогу, оточити нас сильним воїнством і здобути нам перемогу над ворогом. Як говориться в акафісті: ”Бо Нею здобуваються перемоги, Нею падають вороги”. Вона прийшла з ангелами, щоб заповідати їм – зберігати нас на всіх шляхах наших; Вона привела з собою сонми всіх святих, щоб, звершити за нас спільне моління, спільно принести і наші грішні молитви до Сина Свого і Бога нашого.

Між усіма святими, які явилися в храмі з Пречистою Дівою були два вибрані: святий Іоан Предтеча, більшого за якого не було серед народженого жінками (Мф. 11, 11), і святий Іоан Богослов, якого любив Ісус і який на вечері припав до грудей його (Ін. 21, 20). Їх обох як таких, які мають велику сміливість перед Богом, наша Молитвениця поставила з Собою, щоб разом з ними швидше схилити Бога на милість: ”Багато може щира молитва праведного ” (Як. 5, 16). Нехай кожен християнин молиться до нашої Заступниці зі щирим, чистим серцем і добрими думками.

Тому що кожне християнське свято – це не лише згадка чогось, що було давно і назавжди пішло. Кожна подія, яку святкує Свята Церква, це подія нинішня, для нинішнього дня і нинішньої людини. Ця подія завжди жива і дієва і через те повчальна і спасенна. Брати участь у церковному торжестві, у богослужінні з приводу свята – це значить бути причетним до події, яка святкується. Ця подія живе й досі, і Преблагословенна Богородиця молиться з нами і радіє, і уболіває серцем. Вона ніколи не залишала Свою любов до Бога і роду людського. Радість свята на честь Божої Матері оживляють в наших серцях віру в нашого Спасителя Господа Ісуса Христа і Його Пречисту Матір. Вони нагадують нам про велику, незбагненну любов Божу до нас грішних. І ця надія на милосердя Бога і Пресвятої Діви Марії нехай надає силу кожному із нас. Надія на Господа і Його Пречисту Божу Матір нікого і ніколи не посоромить. А Пресвята Богородиця своїм омофором-щитом допоможе нам у цьому.

 

Царице моя Преблагая, Надіє моя Богородице!

Заступнице сиріт і подорожніх Пристановище! Скорботних Радосте, ображених Покровительнице. Бачачи мою біду, бачачи мою скорботу, поможи мені як немічному, покермуй мною як подорожнім. Образу мою знаючи, розріши її, як бажаєш. Бо не маю іншої помочі, окрім Тебе, ані іншої заступниці, ані благої утішительниці, лише Тебе, о, Богомати, що збереже й покриє мене по віки віків. Амінь.

Пресвятая Богородице, спаси нас. Пресвятая Богородице, просвіти нас світлом Сина Твого. Алилуя, Алилуя, Алилуя.

Під Твою милість припадаємо, Богородице Діво. Молитов наших в час журби не відкинь, але з бід визволяй нас, єдина Чиста і Благословенна. Пресвятая Богородице, спаси нас!

О Пресвята Владичице Богородице!

Ти вища за всіх ангелів і архангелів і за все творіння чесніша. Помічниця скривджених, зневірених надія, убогих заступниця, засмучених утіха, зголоднілих кормителька, нагих одіяння, недужих зцілення, грішних спасіння, всіх християн поміч і захист.

О всемилостива Владичице, Діво Богородице, милістю Твоєю спаси й помилуй і ризою Твоєю чесною захисти всіх християн православних. І ублагай, пречиста Владичице, Христа Бога нашого, щоб зміцнив Він нас силою Своєю з неба на невидимих і видимих ворогів наших. О всемилостива Владичице Богородице! Піднеси нас із безодні гріховної і визволи від голоду, мору, землетрусу й повені, вогню й меча, від нападу ворожого та міжусобиці, від наглої смерти, від повітря згубного, від пошести смертоносної та від усякого лиха. Подай, пречиста Владичице, мир і здоров’я рабам Твоїм, православним християнам, і просвіти їм на спасіння розум та очі сердечні, і сподоби нас, грішних рабів Твоїх, Царства Сина Твого, Христа Бога нашого. Бо влада Його благословенна й препрославлена, з Безпочатковим Його Отцем і Пресвятим, і Благим, і Животворчим Його Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти в жонах і благословен плід утроби Твоєї, бо Ти породила Спаса душ наших.

Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасіння роду християнського.

Усю надію мою на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи нас під Покровом Твоїм.

 

 

 

6 жовтня 2019 року Божого. Неділя. Зачаття чесного славного пророка, Предтечi i Хрестителя Іоана

 

Святим пророком Малахією було передбачено, що раніше Месії з'явиться Предтеча, який вкаже на Його пришестя. Тому іудеї, що чекали Месію, чекали також явлення Його Предтечі.

У місті Іудиному Нагірної країни Палестини жили праведні священик Захарія і дружина його Єлисавета, що безпорочно дотримувались заповідей Господніх. Проте подружжя було нещасне: доживши до похилих років, вони були бездітні і не переставали молитися Богові, щоб Він дарував їм дитя.

Одного дня, коли святий Захарія був черговим священиком в храмі Єрусалимському, він увійшов під час Богослужіння в Святилище для кадіння фіміамом. Увійшовши за завісу Святилища, він побачив Ангела Божого, що стояв праворуч кадильного жертовника. Святий Захарія зніяковів і зупинився в страху, але Ангел сказав йому: "Не бійся, Захарія, твоя молитва почута, дружина твоя, Єлисавета, народить тобі сина, і наречеш йому ім'я Іоан". Але праведний Захарія не повірив словам Небесного вісника, і тоді Ангел сказав йому: "Я - Гавриїл, що стою перед Богом і посланий благовістити тобі це. І ось, ти будеш німим до дня народження, бо не повірив словам моїм". Тим часом народ чекав Захарію і дивувався, що він так довго не виходить зі Святилища. І коли він вийшов, то повинен був подати народові благословення, але не зміг виголосити його, оскільки був уражений німотою. Коли Захарія знаками пояснив, що не може говорити, то народ зрозумів, що йому було видіння.

Пророкування Архангела виконалося, і праведна Єлисавета звільнилася від уз неплідності, народивши світу Предтечу і Хрестителя Господнього Іоана.

Святий Іване, Предтече і Хрестителю Господній, прехвальний і вселенський апостоле, найкращий сину пустині і справжній друже Христа, моли Бога, щоби помилував душі наші!

30 вересня 2019 року Божого. Понеділок. Мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії (бл. 137)

 

 

У II столітті нашої ери в Римі жила вдова Софія, у якої були три доньки: 12-річна Віра, 10-річна Надія і 9-річна Любов. У той час більшість римлян були язичниками, проте Софія була вірною християнкою і так виховувала своїх дітей.

Коли у 137 році почалося жорстокі переслідування християн, матір з доньками кинули за ґрати та відправили на суд до імператора Адріана. Він захотів особисто побачити трьох сестер і їхню матір. Спершу імператор зажадав, аби християнська сім’я зріклася віри. Але нікому не вдалося похитнути християнських переконаннь Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.

Тоді розлючений Адріан наказав катувати дітей: трьох дівчаток на очах одна в одної та їхньої матері жорстоко замучили до смерті. Софію не піддавали тортурам. Жінка похоронила своїх дітей і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день вона померла. Церква причислила сестер та їх матір до лику святих. Мощі мучениць від 777 року зберігаються в Ельзасі, в церкві Ешо.

Незважаючи на цю страшну історію, свято Віри, Надії, Любові та Софії завжди сприймали радісно. Адже дівчата і їхня матір показали, що для людей, зміцнених благодаттю Святого Духа, недоліки тілесних сил не перешкоджають прояву сили духу та мужності.

 

О, святі і достохвальні мучениці Віро, Надіє і Любове і мужніх дочок мудра мати Софіє, до вас нині звертаємося зі щирою молитвою; бо хто може заступатися за нас перед Господом, якщо не віра, надія і любов - три наріжні чесноти, образ яких ви на собі показали!


Вблагайте Господа, щоб Він покрив нас Своєю невимовною благодаттю в скорботах і напастях, спас і зберіг як благий і чоловіколюбець. Його славу, як незаходиме сонце, нині бачачи, допомагайте і нам у наших смиренних молитвах, щоб простив Господь Бог наші гріхи і беззаконня і щоб помилував нас грішних і недостойних заради Його щедрот.

 

Моліть же за нас, святі мyчениці, Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж славу возсилаємо, з безначальним Його Отцем і Пресвятим, і благим, і жuвотворчим Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

 

29 вересня 2019 року Божого. Неділя після Воздвиження.

Вмц. Євфимії Всехвальної (304). Мц. Севастіани (І). Мц. Мелітини (138 – 161). Мчч. Віктора і Сосфена (бл. 304). Прп. Дорофея, пустинника Єгипетського (ІV). Мц. Людмили, кн. Чеської (927). Мчч. Братів Йосифа та Ісака (808, Груз.). Свт. Московського Кипріана, всієї Руси чудотворця (1406).


Ікони Божої Матері, званої «Зглянься на смирення» (1420).

 

27 вересня 2019 року Божого. П'ятниця. ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

 

 

ХРЕСТУ ТВОЄМУ ПОКЛОНЯЄМОСЬ, ВЛАДИКО, І СВЯТЕЄ ВОСКРЕСІННЯ ТВОЄ СЛАВИМО.


 

Воздвиження Хреста Господнього, християнське свято, присвячене згадці про знаходження святою рівноапостольною царицею Єленою справжнього хреста, на якому був розп'ятий Ісус Христос, і Воздвиження його для загального вшанування і поклоніння.

Це Господське двонадесяте свято єдине, що одержало початок одночасно із самою подією, якій воно присвячене. Перше Воздвиження відсвятковане в Єрусалимській Церкві на початку IV ст. при самому знаходженні хреста. Джерела називають різні дати цієї події – 313, 326. Найбільш достовірним є свідчення Олександрійської хроніки VI ст., що відносить його до 14 вересня 320 р.. За переказом, цариця Єлена, мати імператора Костянтина Великого, у 325 р. відправилася в Єрусалим з метою відшукати хрест, на якому був розп'ятий Господь, і місце поховання Христа. У результаті розкопок на місці храму Венери було знайдено три хрести. Для того, щоб довідатися, на якому з них був розп'ятий Господь, хрести по черзі покладали на померлу людину; коли поклали третій хрест, померлий ожив. Від скупчення великої кількості людей не всі могли бачити і цілувати Хрест Господній; тоді Патріарх Єрусалимський Макарій піднявся на відвищення і воздвиг Хрест так, щоб народ міг його бачити. Ця подія і була покладена в основу богослужбового чина Воздвиження Хреста. Частинки древа Животворящого Хреста були розіслані по всій імперії.

Зі святом Воздвиження Хреста в 335 було з'єднане відновлення храму Воскресіння, побудованого Костянтином Великим на місці знаходження Хреста. Єрусалимська церква здійснювала ці свята щорічно з великою урочистістю. За свідченням західної прочанки в Єрусалим кінця IV ст. Сильвії Аквітанки і церковного історика Созомена (V ст.), святкування в Єрусалимі продовжувалося вісім днів, і щодня служба відбувалася в різних місцях при скупченні безлічі прочан. Церкви прикрашалися так само, як на Великдень і Богоявлення.

Особливо широке поширення й урочистість свято Воздвиження одержало після знаходження Хреста Господнього в результаті укладання миру в 628 між Візантією і Персією. Свято стало називатися Всесвітнім Воздвиженням Чесного і Животворящого Хреста, тобто загальним для всіх церков Всесвітньої церкви. 3 травня – день урочистого внесення святого древа Імператором Іраклієм у Єрусалим – став святкуватися в Західній церкві з VII ст. як «день знаходження Хреста».

Воздвиження має день передсвята і сім днів післясвяткування. Оскільки у свято Воздвиження відбувається служба хрестові, то в цей день належить дотримуватись строгого посту. Після Вечірні хрест Господній виноситься і покладається на престол; на Утрені, після великого славослів'я, хрест виноситься з вівтаря, покладається на середині храму для поклоніння; у соборних храмах і монастирях відбувається особливий чин Воздвиження хреста.


Величаємо Тебе, життєдавче Христе, і почитаємо хрест Твій Чесний, що ним Ти спас нас від неволі вражої.


Яндекс.Метрика